Мої Скаржинці

Подільське село знаходиться на віддалі 30 км. від  Хмільника  у верхів’ях  річки Снивода. Легенда свідчить, що територія села була пустою сотні літ. Після унії 1569 року польська шляхта – почала ревно насаджувати католицизм. Родина Скарг, прийнявши католицьку віру, уникла погромів Речі Посполитої. Починається залюднення пустих необжитих земель. Іезуіт Скарга силою створював на Поділлі цілі села під патронажем католицизму. Сюди масово переселяли людей з Галичини, Волині. Їх звільняли від податків і поборів. За кількістю жителів такі поселення були досить великі. Але знаходячись на прикордонні вони, також не могли уникнути татарських погромів.  

                До кореня прізвища  Скарг власника додано суфікс присвійності – ин та закінчення, так утворилась назва села Скаржниці. Іншої версії походження  назви села нам невідома. Вперше село згадується в ілюстрації 1616 р.. З стародруків ми дізнаємось: «Местность совершено степовая, здоровая, редко посещаемая епидимическими болезнями. Почва - глибокий чорнозем».

                 Цікаві фактори були знайдені  краєзнавцем, учителем історії Великоостріжецької школи

В.Мариничем:

Отже, з певністю можна сказати, що село існувало раніше. Скаржинці спочатку  називались Торчином. З 1616 р. входило в склад Хмільницького староства.  Саме в ці роки в селі був млин з одним каменем і корчма, що давали прибуток 40 фл. на рік. Ставок один на болоті не спущений, невеликий фільварок. Сума прибутку становила 40 фл., прибуток казни від того 8 фл.

                З 1629 р. село входило в склад Уланівського староства, а пізніше в Чудинівське староств.

Однією з визначних подій села, було перебування Б.Хмельницького на його території. Про це підтверджує історичний документ «Хмільницький літопис (1636-1650рр.). «В томь тежь и гетмань притячь сь потугою великого козаковь и стояв в Скаржиняць под. 3, а потом рушив ся пудь Пилявцы, и аджь 13 сентября сь ляхами потреба была».  На честь цієї події громада села у 1999р. за селом на пагорбі  встановила хрест з гранітною плитою.

                Скаржинецьким оберігом завжди була церква. Св. Іоанна - Богослова в 1796р., була розірвана через ветхість. На місці старої церкви (престола) поставлений хрест.

У 1860р. проводячи капітальний ремонт храму з казни відпущено 2730р. , а селяни діставали каміння та робочих. Церква була піднята на капітальний фундамент, вікна, двері, збільшена будована нова дзвіниця. В стародруках дізнаємось, що за підрядника -  єврея церква не освячувалась 4 роки. Видатним приходським священиком був протоірей Іоанн Трублаевич (1822-1873рр.), прослуживши на місці 51 рік.

За спогадами старожилів в селі були поширені ікони на склі та на полотні. Деякі ікони на склі зберіглись в селі. Нова відкрита 5 років тому.  В 2007р. до храму був проведений газ.

З історії Поділля Сицінського: «Церковной земли: усад. 7д.24с., пах 44д. 480с. сьн.36д. 1176с. и неук. 1д. 240с., всего 88д. 1920с. Священнический дом построен в 1876г., а в. 1895г. ремонтировань на суммы земельи сбора одновременно сь построй кою остальныхь священнических и псаломческихь помещеній».

Церковные школы вь Скаржинцах и вь М.  открыты по розположенню Палаты Государських Имуществь вь 1865г.

З 1805р. по 1856рр. Скаржинці була надано імператором Олександром І в аренду графу Августу Ільїнському, проживавшому в м. Романові Волинської губернії. Після закінчення строку оренду передано в казну. Землі належали поміщикам і 88 десятин церкві.

Однак окрасою Скаржинець – були не тільки пам’ятники історії, культури та краєвиди. Найціннішим скарбом – були прості люди. 

Скаржинецькі селяни не раз піднімались на боротьбу проти своїх гнобителів. Про це свідчить протокол допиту №1 від 9 червня 1863року по справі польського  с.Скаржинць Іллі Рибака за співчуття селян учасникам польського повстання 1863 року. / ДАВО,р.3221, оп. 4, од. збер. 134. Ст.. 10/

                Не обійшли події  Української революції 1918- 1920рр. в Скаржинцях.

                Влітку 1918року в селі створено ревком, а згодом комітет незаможних селян, які організували  розподіл землі між бідними селянами. В період громадянської війни в селі побували німецькі, польські, петлюрівські загони.

                Звільняли село війська першої Української армії під командуванням Щорса. В 1925р. населення складалось 2106 чол. У 1925р. була створена комсомольська організація.

                В 1925-1926рр. 77 жителів с. Скаржинець приєднались до  Сальницького сільськогосподарського кредитованого товариства.

У листопаді 1929р. була створена сільськогосподарська артіль ім.. Котовського. Головою було обрано сина батрака Григорчука, згодом в артіль прибув двадцятипятитисячник   Шмянов.

                Страшним лихоліттям пройшов 1933 рік. Із спогадів Кирищука К.І., уродженця с.Скаржинці: «Весна тридцять третього… Мені  в той час було двадцять років. Братів я не мав. Було чотири сестри, одна загинула з голоду. На моїх очах загинув з голоду і мій батько. Мати померла на три роки раніше. Варили лободу і кропиву, за цим і жили . Ноги опухали і блищали. Я спасався тим, що пас корову у сусідки, пив молоко.

Двір заріс високим бур’яном. В буряні часто були невідомі трупи, люди ходили по полях і викопували торішню гнилу бараболю, пекли з неї балабухи. Хто сильно опухав, рухатись уже не міг, чекав смерті.

                Закарбувались пріснопам’ятні події в   пам’яті 1933року , в  Маліновського Станіслава Павловича, 1917р. и ще Колицької Яніли Іванівни 1923р., народження: «Вродило все гарно, але влада забирала все до зернинки. Приходили бригадою, комісією. За взятих на полі 5 колосків давали 5 років. Варили бур’яни, їли гнилу картоплю, здохлу худобу, котів, собак, що попадало».

                Переживали голод, село почало відроджуватись. І в  1939р. колгосп                             ім.. Котовського став одним із передових район. В ті часи було вирощено по 18 цнт.. пшениці з одного гектара, стільки ж  ячменю з гектара гороху.

                Врожайність цукрових буряків становила 290цнт. з 1га. по 300 цнт. з га збирали ланки Іменівської Людвіни, Маліновської Станіслави та Чехівської Розалії.

                На той час в селі існувала конеферма, яка нараховувала - 194 коней, на свинофермі -                150 голів, вівцеферма – 145. Чабан Грохольський Казимир був відзначений  бути членом Всесоюзної сільськогосподарської виставки, за вирощування 90 ягнят від 45 вівцематок.

                За 1939р. колгосп одержав прибутку 400тис. крб.

               

Страшний слід лишила Велика Вітчизняна війна в Скаржинцях. Село було окуповано                  14 липня 1941р. За період окупації насильно забрали в Німеччину 180 чоловік, розстріляно            5 чол, 103 загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни.  Звільнення села   припало  на 8березня 1944р.  За участю на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджено орденами і медалями 120 чоловік.

                За період окупації сума збитків становило 4 836 736 крб.

                Під час відбудови села в 1944р. було посіяно 537 га. зернових і одержано врожай по 8.3 цнт. з га.

                Незважаючи, на відродження після воєнних років, село важко  відроджувалось. Статистичні дані з архіву з 1949р:

	Посіяно	Зібрано з 1га.
Пшениці	119	8.6
Жито	188	3.2
Всього зернових	827	13.2
Цукрові буряки	140	121

Нараховувалось 100 голів великої худоби та              118 свиней.

Новою сторінкою з життя села розпочався 1950р. коли артіль с.Скаржинці та артіль с. Торчин об’єдналися. В 1953р. було зібрано по 8.7 цнт. зернових з гектара на площі 1935га. Прибутки від рослинництва та тваринництва становили   1180314 крб.

Великі прибутки були отримані у 1953р. з кок – сагизу. За високі врожаї кок – сагизу голову колгоспу Гавлюка Л.Н. і ланкову Антонюк О.Я., нагороджено орденами Леніна,а  агронома Гінжалюка П.П. та колгоспниць Матюх Л.М., Денисюк – орденами «Трудового Червоного Прапора.

У 1958р. село було електрифіковано, газифіковано, і в цьому році Торчинецька артіль відокремилась. Скаржинецький  колгосп                   ім.. Сталіна перейменований у ім.. ХХІІ з’їзду КПРС.В  ті роки на полях села працює 11 власних тракторів,  9 комбайнів,  8 автомашин. Тваринництво нараховувало 615 голів великої рогатої худоби, 982 свиней, 360 овець та більше 1000 голів пернатої та водоплавної птиці. Середня врожайність в 60- ті роки становить 14.8 цнт. з га. Прибутки колгоспу виросли до 182750крб. Плата трудодня в порівняні 1946 роком зросла у 2 рази.

В 70-ті роки в селі  побудований клуб на         300 місць, медпункт, два будинки дит - яслів, сільмаг, продмаг, електростанцію, млин та школу ІХ –ЧІ класів. Книжковий фонд бібліотеки становив 5000 книг і обслуговування близько          400 читачів.

В пам’яті людей гарну згадку про себе залишив у 60-ті роки голова колгоспу  Констянтин Денисович Поймало. Він чимало зробив в плані економічного розвитку села.

Серед плеяди творчих людей Скаржинець  відомий поет, агроном, кандидат сільськогосподарських наук, відмінник освіти України, Заслужений працівник сільського господарства Малиновський Антон Станіславович. Народився 2 серпня 1940р. В юнацькі роки зазнав всіх бід. Навчався в Житомирі сільськогосподарській академії, був стипендіатором Ленінської премії. Працював агрономом в Ружинському районі,в районному управлінні сільського господарства , 1-м секретарем  Любарі. РК КПУ  , в облвиконкомі, в 1990-облраді, обласній держадміністрації. Автор 2-х збірок.

 Сучасне  відродження села розпочалось з 2006 року. Саме в 2006 р. завдяки заслуженому будівельнику України, депутату Верховної ради п’ятого скликання, уродженцю с.Скаржинці І.І.Куровського село розпочало нове життя. За 2006- 2008 роки завдяки благодійництву І.І.Куровського було відремонтовано і профінансіровано старе приміщення школи під євроремонт, газифіковано, відкрито комп’ютерний клас, закуплені шкільні меблі, подарований шкільний автобус. Також було відремонтований і газифіковано дитячий сад, будинок –культури, фельшерсько – акушерський пункт, відкритий стоматалогічний кабінет, фізкабінет, виділено кошти для утримання лікаря – терапевта, стоматолога та медсестри. Подаровано автомобіль швидкої допомоги. Газифіковано церква і костьол. Відремонтована дорога.

                Завдяки Івану Івановичу село відроджується, оновлюється, є надія на майбутнє, що 4-х століттнє наше село буде гордитись не тільки історичним минулим, але і сьогоденням та людиною, яка так щиро любить своє родове коріння.

                Не одне століття проминуло над Скаржинцями. Кожне залишило свій слід – матеріальний, духовний та культурний. На превеликий жаль невблаганний час знищили неповторні пам’ятки, створені працювитими руками.

                 В 1901 році склад населення -800  чоловік,

                    1925 році склад населення -2106 чоловік,

                    1970 році склад населення -1440 чоловік,

                    2008 році склад населення – 500 чоловік.

                Виходячи зі статистичних історичних даних по кількості населення , ми розуміємо, що село зуміло вижити і вистояти в тяжкі роки існування. Скаржинецька земля здавна була щедрою на добрих людей. Благородство, теплота, безкорисливість притаманні жителям Скаржинець. Тут раді завжди Вам. Приїджайте до нас і полюбіть цю землю так , як ми її любимо.

                               Радимо прочитати:

1.        Труды Подолького епархиального историуко – статистического комитета.-1901.-Выпуск 9.

2.        Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область.-Київ.-Інститут історії Академії наук УРСР.- 1972.-с.677

3.        Околодько П. Господарка ферми. Люди трудової слави:[ Про Здебську ]//Червон. прапор.-1980.-20 трав.

4.        Цимбалюк Р. Дім для дітей:[Відкриття дит.садка]//Червон. прапор.-1985.-7 листоп.

5.        Комар П. Після довгої розлуки: Наші гості:[  Через 46 років зустріла своїх рідних Юзефа Волкова із Канади  в селі ]// Червон. прапор.-1988.- 1 жовт.

6.        Кучерява В.В. Подіїї весни назавжди закарбувались у моїй памяті : [  Про доярку В.В.Кучеряву ]//Червон. прапор.-1989.-1 трав.

7.           475 років тому ( 1616 р.) вперше згадується в історичних документах с.Скаржинці //Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини на 1991 рік.-с.6\

8.        Дорош М. Топономічний довідник Хмільниччини.-Могилів –Подільськ, 2001.-с.35

9.         Дорош М. Нам є про що розповісти:[ Історія сіл Скаржжинці, Маркуші та Уланів  ] Життєві обрії.-2003.-27 верес.

10.      Дорош М.Зламані колоски .Публіцистика. Документи.-Вінниця: Велес, 2003.- с.65

11.      Комар П. Відродження руїн: [ Відкриття магазину] //Життєві обрії.-2004.-3 лип.

12.      Вчасна допомога фермеру:[Інтерв’ю з керівником фермер г-ва с.Скаржинці В.Гольопа ]//Життєві обрії.-2005.-28 трав.

13.      Комар П. Щасливий від щастя своїх дітей: [Спогади ветерана ВВв О.Ф.Гальопи з           с. Скаржинці Хмільницького р-н] // Життєві обрії. – 2005. – 4 черв.

14.     Переможців місячника з благоустрою населених пунктів району визначено: [// місце – Скаржин. с/р.]// Життєві обрії. – 2006. – 15 лип.

15.     Нова школа в Скаржинцях // Життєві обрії. – 2006. – 2 верес.

16.     Переможців визначено: [// місце Скаржинец. с/р. – за підсумками місячника благоустрою сіл Хмільницького р-ну]// Життєві обрії. – 2006. – 2 верес.

17.     Околодько П. Через сорок років – за сорок два дні: [Відновлення Скаржинецької школи, завдячуючи народному депепутату України І.І.Куровського родом з с.Скаржинці]// Життєві обрії. – 2006. – 9 верес.

18.     У Скаржинцях знову свято: [Благодійництво народного депутата України Куровського І.І. для дит. садка та амбулаторії]// Життєві обрії. - 2007. – 2 червн.

19.     Про підсумки проведення двомісячника по благоустрою населених пунктів: [ІІІ місце – Скаржинці сільська рада]// Життєві обрії. – 2007. – 16червн.

20.     Поширювати досвід кращих: [Координац. Рада райради у селах Сальниці, Скаржинці, Качанівка, Жданівка]// Життєві обрії. – 2007. – 7 лип.

21.     Зразкова сільська амбулаторія: [Завдяки уродженцю с.Скаржинці народному депутата України І.І. Куровському лікарську амбулаторія найкраща в районі ]// Життєві обрії. – 2008. – 13 черв.

22.     Чабан О. У Скаржинцях не скаржаться: [В с.Скаржинці Хмільницького р-ну ФАП реорганізовано в амбулаторію, придбано медичне обладнанні меблі та ін..]// Урядовий Кур’єр. – 2008. – 1 лист. – с.12

23.     Околодько П.  Його життєве кредо: будувати хліб ростити: [Святкування Дня працівника сіл. господарства в с.Скаржинцях та спонсорство депутата І.І. Куровського жителям села]// Життєві обрії. – 2008. – 21 листоп.

24.     При присвоєння почесного звання «Мати – героїня»: [Ставській С.Т. – мати 5 дітей с.Скаржинці Хмільницького р-ну]// Життєві обрії.- 2008. – 16 груд.- с.9